|
|
|
Ми знову прийдемо до вічного вогню,
"З окопу вилізли погрітися на сонечку на землі Естонії" Зліва старшина Федоров, рядовий Авчеренко Яша, третій Богомолов Степан Миколайович. Всі гвардійці.
Память Вітчизняній війні. 15 березня 1945 рік
Якушевський Костянтин Васильович. 1959 рік, Хмельницька область
Єфімчук Олексій Федорович фото 1944 р. Східна Прусія ІІ Білоруський фронт
Спогади ветерана ВВВ, учасника бойових дій "...Коли розпочалася війна, я закінчив тільки 9 класів і до армії мене не взяли. Під час окупації жив в селі з батьками.Працювали на землі. Але до певного часу. Хтось доніс німцям, що наша сім’я допомагає партизанам. Мене заарештовують та садять в шепетівську в’язницю СД. В тюрьмі піддавався допитам і побоям. В маленькій камері з цементною підлогою і віконечком під стелею сиділо 30 в’язнів, що чекали своєї страти. В день давали лише кружку баланди. В цій камері смертників я просидів більш як півроку. Але, незбагненним чином, мені пощастило. Мабуть допомагала віра в заступництво Святої Богородиці, в день Покрови я я народився. Замість страти мене відправляють на роботу в Німеччину. По дорозі, десь під Львовом, я втік з потягу і майже 2 місяці пішки, переховуючись в лісах і копицях соломи, добирався додому на Хмельниччину. Під час цієї "подорожі" двічі тікав від поліції, був у таборі УПА, куди мене агітували вступити, а також в партизанському загоні. З приходом радянських військ, мене забирають в армію — на фронт, де служив спочатку зв’язківцем, потім кулеметником і розвідником полкової розвідки. Мав звання сержанта. В складі 2-го Українського фронту пройшов , а вірніше проповз, пів-європи, брав участь в штурмі Берліна, визволенні Праги, за що маю відповідні медалі. Після війни закінчив підінститут і майже 40 років навчав математики сотень дітей в сільській школі. Пригадую деякі епізоди кінця війни. В квітні 1945 року, ми підійшли до Берліна. Берлін був оточений, почався штурм. Били “катюші”, йшли танки. Все було в огні. Ми переправлялися через річку, в мене за плечима був важкий кулемет і я ледве не втопився, коли поряд розірвався снаряд. Але якось вибрався. Потім ми “косили” німців. Втім нашій частині не випало ввійти в берлін, бо чеські підпільники звернулись до радянських військ про допомогу — оточена німецька групіровка в Празі хотілазірвати місто. І нас терміново на машинах перекинули під прагу. Під час привалу. Командир відправив мене подивитись, що там в невеличкому лісочку. Не встиг я підійти до лісу, як пролунали постріли (в кущах сидів німецький генерал з адьютантом) але жодна куля в мене не влучила і патрони в пістолеті генерала скінчились. Підбігли на допомогу хлопці, і ми пов’язали фашистів. З генералом в лісі була велика військова частина. Коли він дізнався , що Берлін взятий, дав команду скласти зброю і здатися.& Ми вибили німців з Праги, і коли їхали по місту, то чехи кидали нам квіти, і ми їхали по тих квітах. А потім я був на параді військ в честь визволення Праги, я стояв біля трибуни і перевіряв документи тих, хто був запрошений і піднімався на трибуну в тому чслі члени майбутнього уряду Чехословаччини. Після закінчення війни я ще майже 2 роки служив в армії, спочатку в Австрії, а потім в Угорщині..."
|
